English / Ukrainian / Belarusian / back to the list

Polish

W ostatnich latach ciągle słyszymy o całym systemie przemocy wymierzonej w nasze prawa reprodukcyjne. O kolejnych osobach umierających w polskich szpitalach, bo aborcja nie została przeprowadzona na czas. O Policji przyjeżdżającej do osób, które przerwały swoje ciąże, do roniących, do tych które w zaufaniu powiedziały swoim lekarzom i lekarkom o własnych aborcjach, przesłuchaniach, ciąganiu po prokuraturach czy komisariatach, przeszukiwaniu szamba, odbieraniu tabletek do aborcji farmakologicznej. O zdawałoby się bliskich, którzy donoszę na osoby będące w niechcianej ciąży. 

Za tą przemocą stoi m.in. (bo nie wyłącznie) opresyjne prawo, za tym prawem zaś stoi figura tylko pozornie anonimowego ustawodawcy, która ma przecież twarz konkretnych osób, polityków i polityczek, przedstawicieli kościoła i konserwatywnych środowisk. Za opresyjnym prawem stoi też jego określona interpretacja, dokonywana przez prawników i prawniczki, osoby zasiadające w sądach czy tzw. Trybunale Konstytucyjnym. Za tą przemocą stoi społeczne przyzwolenie, wydawane w zaciszu  mieszkań wyroki skazujące na potępienia za aborcje, przeświadczenie, że mamy jakiekolwiek prawo decydować za osobę w ciąży, co ma robić, jak ma się czuć. 

Za tą całą przemocą stoją ludzie. 

Czy ta machina jest w stanie nas zastraszyć i powstrzymać od przerywania ciąż? Nie!

„Bezruch jest bronią bezbronnych”, ale my nie jesteśmy bezbronne i bezbronni. Naszą bronią jest nasza świadomość, także ta prawna, którą jako kolektyw Prawniczki Pro Abo staramy się propagować. Własna aborcja nie jest przestępstwem, zamówienie na własne potrzeby tabletek do aborcji farmakologicznej nie jest przestępstwem. Wiedza o tym, że ktoś przerwał ciąże nie jest przestępstwem. Bycie z tą osobą i słowa wsparcia nie są przestępstwem. 

Walczmy więc o to, aby pomoc w aborcji przestała być przestępstwem, aby za karalną pomoc nie była uznawana empatia, czyli zawiezienie kogoś do kliniki, przekazanie własnych tabletek, pożyczenie pieniędzy. Walczmy o to, abyśmy w końcu mogli/mogły podejmować decyzje o sobie. Czy chcę w przyszłości zajść w ciążę, czy wybieram sterylizację antykoncepcyjną, czy chcę kontynuować ciążę, w której jestem, czy chcę ją przerwać. Aby aborcja była dostępna tak wcześnie jak jest to możliwe i tak późno jak jest to konieczne! Aby nasze prawo w końcu zaczęło respektować powyższą zasadę. 

Każdy i każda z nas może być częścią aborcyjnej koalicji, nawet jeśli to na co mamy przestrzeń to bycie tu i teraz na tej Manifie z hasłem proaborcyjnym na ustach. 

English

In recent years, we have been hearing about a whole system of violence directed against our reproductive rights.  We’ve been hearing about increasing numbers of people dying in Polish hospitals because they couldn’t get an abortion in time, about the police visiting those who have terminated their pregnancies, those who have miscarried, and those who have confided in their doctors about their abortions. Those individuals face interrogations are dragged to prosecutor’s offices and police stations, their septic tanks are searched, and pills for pharmacological abortion are confiscated. There are even reports of close relatives reporting on those with unwanted pregnancies.

This violence, in part, stems from oppressive law and behind this law stands the figure of a seemingly anonymous legislator, which – in reality – has the face of specific individuals: politicians, church representatives, and conservative circles. Behind the oppressive law also stands its specific interpretation, made by lawyers and judges, individuals sitting in courts or the so-called Constitutional Tribunal. Behind this violence lies social consent, judgments condemning abortion made in the privacy of homes, and the belief that we have any right to decide for a pregnant person what to do and how to feel.

Behind all this violence stand people.

Can this machine intimidate and prevent us from terminating pregnancies? No!

“Inaction is the weapon of the defenceless,” but we are not defenceless. Our weapon is our awareness, including legal awareness, which we, as the Pro Abo Legal Collective, try to promote. Having an abortion is not a crime; ordering pills for pharmacological abortion for personal use is not a crime. Knowing that someone has had an abortion is not a crime. Being with that person and offering words of support are not crimes.

So let’s fight for assistance in abortion to no longer be a crime, so that empathetic help, such as driving someone to a clinic, giving them pills, or lending money, isn’t considered punishable. Let’s fight for our ability to make decisions about ourselves. Whether I want to become pregnant in the future, choose contraceptive sterilization, continue the pregnancy I’m in, or terminate it. We aim to make abortion available as early as possible and as late as necessary! So that our law finally starts to respect the above principle.

Each and every one of us can be a part of the abortion coalition, even if all we can do is be here and now at this demonstration with a pro-abortion slogan on our lips.

Ukrainian

Юристки Pro Abo/ Prawniczki Pro Abo 

Останніми роками ми постійно чуємо про цілу систему насильства проти наших репродуктивних прав. Про те, що все більше людей помирає в польських лікарнях через те, що аборт не був зроблений вчасно. Про те, як поліція приходить до тих, хто перервав вагітність, до тих, хто робить аборт, до тих, хто по секрету розповів лікарям і медичним працівникам про власні аборти, як їх допитують, тягнуть до прокуратури чи відділків поліції, шукають у вигрібних ямах, відбирають фармакологічні абортивні пігулки. Про, здавалося б, близьких родичів, які доносять на тих, хто має небажану вагітність. 

За цим насильством стоїть, серед іншого (бо не тільки), репресивний закон, а за цим законом – постать єдиного, здавалося б, анонімного законодавця, який, зрештою, має обличчя конкретних людей, політиків, представників церкви і консервативних кіл. За репресивним законом стоїть ще й специфічна його інтерпретація, яку здійснюють юристи, люди, що засідають у судах або так званому Конституційному суді. За всім цим насильством стоїть суспільна згода, засудження абортів, що оголошуються в домашніх умовах, переконання, що ми маємо право вирішувати за вагітну людину, що їй робити і як себе почувати. 

За всім цим насильством стоять люди. 

Чи здатна ця машина залякати нас і змусити перервати вагітність? Ні!

“Мовчання – зброя беззахисних”, але ми не є беззахисними. Наша зброя – це наша свідомість, в тому числі правова, яку ми, як колектив юристів Pro Abo, намагаємося розвивати. Зробити власний аборт – не злочин, замовити фармакологічний аборт для власного використання – не злочин. Знати, що хтось перервав вагітність – не є злочином. Бути поруч з цією людиною і сказати їй слова підтримки – не є злочином. 

Тому давайте боротися за те, щоб допомога в аборті перестала бути злочином, щоб співчуття – відвезти когось до клініки, передати власні таблетки, позичити гроші – не вважалося допомогою, що карається. Давайте боротися за те, щоб ми нарешті могли приймати рішення щодо себе. Чи хочу я завагітніти в майбутньому, чи обираю я контрацептивну стерилізацію, чи хочу я продовжити вагітність, в якій я зараз перебуваю, чи хочу її перервати. Щоб аборт був доступний якомога раніше і якомога пізніше! Щоб наші закони нарешті почали поважати вищезгаданий принцип. 

Кожен з нас може бути частиною абортної коаліції , навіть якщо все, що ми можемо зробити – це бути тут і зараз на цій Маніфестації з проабортним гаслом на вустах. 

Belarusian

У апошнія гады мы ўвесь час чуем пра ўсю сістэму гвалту супраць нашых рэпрадуктыўных правоў. Усё больш людзей памірае ў польскіх шпіталях, бо аборт не быў зроблены своечасова. Пра тое, як паліцыя прыходзіць да тых, хто перапыніў цяжарнасць, да тых, хто робіць аборт, да тых, хто па сакрэце распавёў лекарам і медыцынскім работнікам аб уласных абортах, як іх дапытваюць, цягнуць у пракуратуру ці аддзяленні паліцыі, шукаюць у выграбных ямах, адбіраюць фармакалагічныя абартыўныя таблеткі. Аб, здавалася б, блізкіх сваяках, якія даносяць на тых, хто мае непажаданую цяжарнасць. 

За гэтым гвалтам стаіць, сярод іншага (бо не толькі), рэпрэсіўны закон, а за гэтым законам – фігура адзінага, здавалася б, ананімнага заканадаўца, які, урэшце, мае асобы канкрэтных людзей, палітыкаў, прадстаўнікоў царквы і кансерватыўных колаў. За рэпрэсіўным законам стаіць яшчэ і спецыфічная яго інтэрпрэтацыя, якую ажыццяўляюць юрысты, людзі, якія засядаюць у судах або так званым Канстытуцыйным судзе. За ўсім гэтым гвалтам стаіць грамадская згода, асуджэнне абортаў, якія абвяшчаюцца ў хатніх умовах, перакананне, што мы маем права вырашаць за цяжарнага чалавека, што яму рабіць і як сябе адчуваць. 

За ўсім гэтым гвалтам стаяць людзі. 

Ці здольная гэтая машына запалохаць нас і прымусіць перапыніць цяжарнасць? Не!

“Маўчанне-зброя безабаронных”, але мы не безабаронныя. Наша зброя – гэта наша свядомасць, у тым ліку прававая, якую мы, як калектыў юрыстаў Pro Abo, спрабуем развіваць. Зрабіць уласны аборт – не злачынства, замовіць фармакалагічны аборт для ўласнага выкарыстання – не злачынства. Ведаць, што хтосьці перапыніў цяжарнасць – не злачынства. Быць побач з гэтым чалавекам і сказаць яму словы падтрымкі – не злачынства. 

Таму давайце змагацца за тое, каб дапамога ў аборце перастала быць злачынствам, каб спачуванне – адвезці кагосьці ў клініку, перадаць свае ўласныя таблеткі, пазычыць грошы – не лічылася каральнай дапамогай. Давайце змагацца за тое, каб мы нарэшце маглі прымаць рашэнні пра сябе. Ці хачу я зацяжарыць у будучыні, ці выбіраю я кантрацэптыўную стэрылізацыю, ці хачу я падоўжыць цяжарнасць, у якой я зараз знаходжуся, ці хачу яе перапыніць. Каб аборт быў даступны як мага раней і як мага пазней! Каб нашы законы нарэшце пачалі паважаць вышэйзгаданы прынцып. 

Кожны з нас можа быць часткай абортнай кааліцыі , нават калі ўсё, што мы можам зрабіць, гэта быць тут і цяпер на гэтай маніфестацыі з проабортным лозунгам на вуснах.