English / Ukrainian / Belarusian / back to the list
Polish
Jako Grupa Nieustającej Pomocy chcielibyśmy przypomnieć, że mówiąc o aborcyjnej koalicji nie możemy zapominać o osobach transpłciowych i niebinarnych. Bezpieczna, dostępna i darmowa aborcja to sprawa wszystkich osób, które mogą zajść w ciążę. Konserwatywne pseudofeministki, TERFy takie jak Magdalena Grzyb czy Urszula Kuczyńska, zarzucają nam, że próbujemy wymazywać kobiety. Nie.
Walczymy o pełną kontrolę nad własnymi ciałami, o władzę nad sobą. Bo kiedy jest się kobietą albo osobą z mniejszości to to prawo o samostanowieniu nie jest wcale takie oczywiste. Jest czymś o co ciągle musimy walczyć.
Utrudnianie dostępu do aborcji i tranzycji w patriarchalnym społeczeństwie ma to samo podłoże – chce się nas kontrolować, ubierając to w płaszczyk troski. Bo co jak będziemy żałować? Tak jakbyśmy nie byli dorosłymi ludźmi tylko dziećmi, które nie potrafią zmierzyć się z konsekwencjami własnych decyzji. Robią to ci sami ludzie, te same organizacje. Czasem otwarcie faszystowskie, takie jak Ordo Iuris czy Fundacja Pro Prawo do Życia, czasem pozujące na lewicowe, jak antyseksworkerskie Stowarzyszenie Bez czy wspomniane już TERFy.
W społeczeństwie, w którym żyjemy, są decyzje, których powinniśmy się wstydzić. Mamy wstydzić się aborcji, mamy wstydzić się odejścia od przemocowego partnera, mamy wstydzić się, że przyjmujemy hormony, wstydzić się tranzycji, wstydzić się swojej tożsamości płciowej, wstydzić się tego, że wybieramy życie w prawdzie ponad udawanie kogoś kim nie jesteśmy. Każą nam wstydzić się tego, że chcemy żyć. Mamy o tym milczeć, albo mówić tylko szeptem, traktować jak wstydliwą tajemnicę.
Dlatego jako kolektyw Grupa Nieustającej Pomocy, chcielibyśmy powiedzieć Wam, że mamy w kolektywie osoby z doświadczeniem aborcji. Część z nas przechodzi tranzycję, a część z nas jest osobami transpłciowymi i nie potrzebuje medycznej tranzycji. Osoby z naszego kolektywu pracowały seksualnie.
Nie wstydzimy się naszych doświadczeń i wiemy, że nie jesteśmy w nich osamotnione. Bez względu na prawo, bez względu na stygmę i bez względu na działania rządów czy polityków – my będziemy sobie pomagać. Będziemy sobie pomagać w aborcjach, przekazując tabletki jak Justyna, podając sobie numer do aborcji bez granic i po prostu będąc ze sobą w jej trakcie.
Będziemy też wspierać się w tranzycjach – przekazując informacje, polecając kompetentnych lekarzy, doradzając dawki i sposoby podawania leków, kiedy nasi lekarze okazują się mieć mniejszą wiedzę od nas. Będziemy pomagać sobie w zapłaceniu za wizyty lekarskie czy hormony, bo nie może być tak, że prawo do cielesnej autonomii mają tylko osoby, które stać by zapłacić za nią kilka tysięcy złotych. Będziemy wspólnie i bez wstydu rozmawiać o wątpliwościach, pragnieniach, potrzebach.Naszą siłą jest wiedza: o tym jak bezpiecznie zrobić aborcję i tranzycję. I naszą siłą jest solidarność, gotowość do wspierania się nawzajem – w poprzek praw, granic i policyjnych pałek.\
English
As the Continuous Support Group, we’d like to remind everyone that when talking about the abortion coalition, we can’t forget about transgender and non-binary people. Safe, accessible, and free abortion is a concern for all individuals who can become pregnant. Conservative pseudo-feminists, TERFs—such as Magdalena Grzyb or Urszula Kuczyńska—accuse us of trying to erase women. No.
We fight for full control over our own bodies, for autonomy. For when one is a woman or a person from a minority group, the right to self-determination isn’t always evident. It’s something we continuously have to fight for.
Denying access to abortion and transition in a patriarchal society has the same foundation – the desire to control us, masquerading as concern. They ask, “What if we regret it?” As if we weren’t adults but children, incapable of coping with the consequences of our decisions. The same people and organizations do this. Some are openly fascist, like Ordo Iuris or the Pro Right to Life Foundation, and some pose as left-wing, like the anti-sex worker Association ‘Without’ or the aforementioned TERFs.
In our society, there are decisions we’re supposed to be ashamed of. We’re meant to feel ashamed of abortion, of leaving an abusive partner, of taking hormones, of transitioning, of our gender identity, of choosing to live truthfully rather than pretending to be someone we’re not. They make us feel ashamed of wanting to live. We’re supposed to keep silent, or only whisper, treating it as a shameful secret.
That’s why, as the Continuous Support Group collective, we want to tell you that we have members who have experienced abortion. Some of us are transitioning, and some are transgender and don’t require medical transition. Members of our group have worked in the sex industry.
We’re not ashamed of our experiences, and we know we’re not alone in them. Regardless of the law, stigma, or the actions of governments or politicians – we will help each other. We will assist with abortions, sharing pills as Justyna does, giving out the number for ‘Abortion Without Borders’, and simply being there for one another during the process.
We’ll also support each other during transitions – sharing information, recommending competent doctors, advising on dosages and methods of administering medication when our doctors turn out to know less than us. We’ll help each other pay for medical visits or hormones because the right to bodily autonomy shouldn’t only belong to those who can afford to pay thousands of zlotys for it. We’ll collectively and openly discuss doubts, desires, and needs.
Our strength is knowledge: about safely having an abortion and transitioning. And our strength is solidarity, the willingness to support one another – across laws, borders, and police batons.
Ukrainian
Як Група Постійної Помочі, ми хотіли б нагадати, що, говорячи про абортну коаліцію, ми не повинні забувати про трансгендерних та небінарних людей. Безпечні, доступні та безкоштовні аборти – це питання для всіх людей, які можуть завагітніти. Консервативні псевдофеміністки, такі як Магдалена Гжиб та Уршуля Кучинська, звинувачують нас у тому, що ми намагаємося стерти жінок з лиця землі. Ми цього не робимо.
Ми боремося за повний контроль над власним тілом, за владу над собою. Тому що, коли ти жінка або людина з меншини, це право на самовизначення не є настільки очевидним. Це те, за що нам постійно доводиться боротися.
Перешкоджання доступу до абортів і трансгендерному переходу в патріархальному суспільстві відбувається з тієї ж причини – нас хочуть контролювати, одягаючи це в мантію турботи. Бо раптом ми пошкодуємо про це? Ніби ми не дорослі люди, а просто діти, які не можуть відповідати за наслідки власних рішень. Це роблять ті ж самі люди, ті ж самі організації. Іноді відверто фашистські, як Ordo Iuris чи Фонд “За право на життя”, іноді такі, що видають себе за ліві, як Асоціація проти секс-працівників “Без” чи вищезгадані TERFs.
У суспільстві, в якому ми живемо, є рішення, за які нам має бути соромно. Ми повинні соромитися абортів, ми повинні соромитися розставання з насильницьким партнером, ми повинні соромитися прийому гормонів, ми повинні соромитися трансгендерності, ми повинні соромитися своєї гендерної ідентичності, ми повинні соромитися вибору жити своєю правдою замість того, щоб прикидатися кимось, ким ми не є. Нам кажуть соромитися того, що ми хочемо жити. Нам кажуть мовчати про це або говорити лише пошепки, ставитися до цього як до ганебної таємниці.
Тому ми, як колектив, Група Неустанної Помочі, хочемо сказати вам, що у нас в колективі є люди, які мали аборт. Дехто з нас перебуває в процесі переходу, а дехто з нас є трансгендерними людьми і не потребує медичного переходу. У нашому колективі є люди, які займалися секс-працею.
Ми не соромимося свого досвіду і знаємо, що ми не самотні в цьому. Незалежно від закону, незалежно від стигми і незалежно від дій урядів чи політиків – ми будемо допомагати один одному. Будемо допомагати одна одній через аборти, передавати таблетки, як Юстина, давати один одному номер телефону для абортів без кордонів і просто бути разом через це.
Ми також будемо підтримувати одна одну в трансгендерних переходах – передавати інформацію, рекомендувати компетентних лікарів, консультувати щодо доз і шляхів введення, коли наші лікарі виявляться менш обізнаними, ніж ми. Ми будемо допомагати одна одній оплачувати візити до лікаря чи гормональні препарати, адже не може бути так, що право на тілесну автономію мають лише ті, хто може дозволити собі заплатити за це кілька тисяч злотих. Будемо разом і без сорому говорити про сумніви, бажання, потреби.
Наша сила – це знання: про те, як безпечно робити аборти і переходи. І наша сила в солідарності, готовності підтримувати одне одного – попри закони, кордони та поліцейські кийки.
Belarusian
Група пастаяннай дапамогі / Grupa nieustającej pomocy
Як група пастаяннай дапамогі, мы хацелі б нагадаць, што, кажучы аб абортнай кааліцыі, мы не павінны забываць аб трансгендарных і небінарных людзях. Бяспечныя, даступныя і бясплатныя аборты-гэта пытанне для ўсіх людзей, якія могуць зацяжарыць. Кансерватыўныя псеўдафеміністкі, такія як Магдалена Гжыб і Уршуля Кучынская, абвінавачваюць нас у тым, што мы спрабуем сцерці жанчын з твару зямлі. Мы гэтага не робім.
Мы змагаемся за поўны кантроль над уласным целам, за ўладу над сабой. Таму што, калі вы жанчына ці чалавек з меншасці, гэта права на самавызначэнне не так відавочна. Гэта тое, за што нам увесь час даводзіцца змагацца.
Перашкода доступу да абортаў і трансгендарнага пераходу ў патрыярхальным грамадстве адбываецца па той жа прычыне – нас хочуць кантраляваць, апранаючы гэта ў мантыю клопату. Таму што раптам мы пашкадуем пра гэта? Быццам мы не дарослыя людзі, а проста дзеці, якія не могуць адказваць за наступствы ўласных рашэнняў. Гэта робяць тыя ж самыя людзі, тыя ж самыя арганізацыі. Часам адкрыта фашысцкія, такія як Ordo Iuris або фонд “за права на жыццё”, часам якія выдаюць сябе за левыя, такія як асацыяцыя супраць сэкс-работнікаў” Без ” або вышэйзгаданыя TERFs.
У грамадстве, у якім мы жывем, ёсць рашэнні, за якія нам павінна быць сорамна. Мы павінны саромецца абортаў, мы павінны саромецца растання з гвалтоўным партнёрам, мы павінны саромецца прыёму гармонаў, мы павінны саромецца трансгендерности, мы павінны саромецца сваёй гендэрнай ідэнтычнасці, мы павінны саромецца выбару жыць сваёй праўдай замест таго, каб прыкідвацца кім-то, кім мы не з’яўляемся. Нам кажуць маўчаць пра гэта ці казаць толькі шэптам, ставіцца да гэтага як да ганебнай таямніцы.
Таму мы, як калектыў, група Нястомнай Дапамогі, хочам сказаць вам, што ў нас у калектыве ёсць людзі, якія мелі аборт. Некаторыя з нас знаходзяцца ў працэсе пераходу, а некаторыя з нас з’яўляюцца трансгендэрамі і не маюць патрэбы ў медыцынскім пераходзе. У нашым калектыве ёсць людзі, якія займаліся сэкс-працай.
Мы не саромеемся свайго досведу і ведаем, што мы не самотныя ў гэтым. Незалежна ад закона, незалежна ад стыгмы і незалежна ад дзеянняў урадаў або палітыкаў-мы будзем дапамагаць адзін аднаму. Будзем дапамагаць адзін аднаму праз аборты, перадаваць таблеткі, як Юстына, даваць адзін аднаму нумар тэлефона для абортаў без межаў і проста быць разам з-за гэтага.
Мы таксама будзем падтрымліваць адзін аднаго ў трансгендерных пераходах-перадаваць інфармацыю, рэкамендаваць кампетэнтных лекараў, кансультаваць па дозах і шляхах ўвядзення, калі нашы лекары апынуцца менш дасведчанымі, чым мы. Мы будзем дапамагаць адзін аднаму аплачваць візіты да лекара або гарманальныя прэпараты, бо не можа быць так, што права на цялесную аўтаномію маюць толькі тыя, хто можа дазволіць сабе заплаціць за гэта некалькі тысяч злотых. Будзем разам і без сарамлівасці казаць пра сумневы, жаданнях, патрэбах.
Наша сіла-гэта веданне: як бяспечна рабіць аборты і пераходы. І наша сіла ў салідарнасці, гатоўнасці падтрымліваць адзін аднаго-нягледзячы на законы, межы і паліцэйскія дубінкі.