English / Ukrainian / Belarusian / back to the list

Polish

Jestem dzisiaj tutaj, reprezentując Solidarny Dom Kultury Słonecznik, Coняшник po ukrainsku. Nazywam się Yulia Krivich. Jestem na tej scenie jako Ukrainka, ale jestem także częścią polskiego społeczeństwa. Mieszkam w Polsce od lat jak wielu osób z Ukrainy. Pracuję i płacę podatki, i chcę bardziej sprawiedliwego społeczeństwa! 

Stygma i zakaz aborcji, jakie panują w Polsce, były moim pierwszym szokiem kulturowym, z jakim się spotkałam, kiedy przyjechałam w 2011 roku. Miałam przekonanie, że jestem w Unii Europejskiej w progresywnym kraju. Historia o aborcji, jeżeli już się wydarzyła, była interpretowana jako trauma i tabu. A chcę was zapewnić tutaj, że niekoniecznie jest to trauma. Traumą ją robi społeczeństwo, stygmatyzujące kobiety i ich wybory życiowe. 

Jestem tutaj także, żeby przypomnieć Państwu, że wojna w Ukrainie trwa. Rosyjskie pociski codziennie zabiją ludzi, niszczą przyrodę, ekosystemy i dziedzictwo kulturowe mojego kraju, a ciała kobiet w czasie wojny są najbardziej narażone na przemoc. Gwałt jest wykorzystywany jako broń rosyjskiej armii na okupowanych terenach. Jest to skrajna agresja, jaką doświadcza się ze względu na płeć. Ale przemoc może być także w czasie pokoju – przemocą jest zakaz i pozbawienia woli decydowania o własnym ciele. Dzieje się to w Polsce, w czasach względnego pokoju. Decydowanie o własnym ciele i wyborach życiowych – powinno być podstawowym prawem każdej i każdego, niezależnie od pochodzenia w tym kraju. Są to prawa człowieka. 

Stoimy tu we wspólnej walce o wspólne wartości. Wartością jest godność, wartością jest szacunek do człowieka niezależnie od pochodzenia. Wartością jest swoboda, w tym wybór, którego mnie i was pozbawiają w tym kraju. Nie godzę się! Będziemy walczyć do końca! 

Dziękuję!

English

Today, I represent the Solidarny Dom Kultury Słonecznik, Соняшник in Ukrainian. My name is Yulia Krivich. I stand on this stage as a Ukrainian, but I also belong to the Polish society. I’ve been living in Poland for several years, like many other Ukrainians. I work, pay taxes, and seek a more just society.

The prevalent stigma and prohibition of abortion in Poland were my first cultural shocks when I arrived in 2011. I had assumed I was in the European Union’s progressive country. If there were stories about abortion, they were often framed as trauma and taboo. I want to emphasize here that it doesn’t always have to be traumatic. The trauma often results from society stigmatizing women and their life choices.

I’m also here to remind everyone that the war in Ukraine continues. Every day, Russian missiles claim lives, devastate the environment, ecosystems, and my country’s cultural heritage. During war, women’s bodies face heightened vulnerability to violence. Rape serves as a weapon for the Russian army in the occupied regions, a severe form of gender-based aggression. Yet, even in times of peace, there can be violence; such violence can manifest as the prohibition and the denial of autonomy over one’s body. This is happening in Poland, during these relatively peaceful times. Having control over one’s body and making life choices should be everyone’s fundamental right, regardless of their origin or residence. They are, after all, human rights.

We are united in our struggle for shared values. These values include dignity and respect for individuals, irrespective of their background. Freedom, including the right to choose, which is denied to us in this country, is paramount. I will not stand for it! We will keep fighting until the end!

Thank you!

Ukrainian

СДК Соняшник / SDK Słonecznik

Я сьогодні тут, представляючи Солідарній Будинок культури “Соняшник”. Мене звати Юлія Кривич. Я на цій сцені як українка, але я також є частиною польського суспільства. Я живу в Польщі вже багато років, як і багато людей з України. Я працюю і плачу податки, і я хочу більш справедливого суспільства! 

Стигматизація та заборона абортів у Польщі була моїм першим культурним шоком, з яким я зіткнулася, коли приїхала до країни у 2011 році. Я була переконана, що перебуваю в Європейському Союзі, в прогресивній країні. Історія з абортом, якщо він вже стався, трактувалася як травма і табу. І я хочу вас запевнити, що це не обов’язково травма. Травму завдає суспільство, стигматизуючи жінок та їхній життєвий вибір. 

Я також тут, щоб нагадати вам, що війна в Україні триває. Російські ракети щодня вбивають людей, руйнують природу, екосистеми та культурну спадщину моєї країни, а жіночі тіла є найбільш вразливими до насильства під час війни. Зґвалтування використовується як зброя російською армією на окупованих територіях. Це крайня ступінь агресії, яку переживають через гендерну приналежність. Але насильство може бути і в мирний час – насильство – це заборона і позбавлення волі приймати рішення щодо власного тіла. Це відбувається в Польщі, в часи відносного миру. Рішення про власне тіло і життєвий вибір – має бути фундаментальним правом для всіх і кожного, незалежно від їхнього походження в цій країні. Це права людини. 

Ми стоїмо тут у спільній боротьбі за спільні цінності. Цінність – це гідність, цінність – це повага до людини, незалежно від її походження. Цінність – це свобода, в тому числі свобода вибору, якої я і ви позбавлені в цій країні. Я не змирюся з цим! Ми будемо боротися до кінця! 

Дякую вам!

Belarusian

СДК сланечнік / SDK Słonecznik

Я сёння тут, прадстаўляючы салідарны Дом культуры”сланечнік”. Мяне завуць Юлія Крывіч. Я на гэтай сцэне як украінка, але я таксама з’яўляюся часткай польскага грамадства. Я жыву ў Польшчы ўжо шмат гадоў, як і многія людзі з Украіны. Я працую і плачу падаткі, і я хачу больш справядлівага грамадства! 

Стыгма і забарона на аборты ў Польшчы былі маім першым культурным шокам, з якім я сутыкнуўся, калі прыехаў у краіну ў 2011 годзе. Я была перакананая, што знаходжуся ў Еўрапейскім Звязе, у прагрэсіўнай краіне. Гісторыя з абортам, калі ён ужо адбыўся, тлумачылася як траўма і табу. І я хачу вас запэўніць, што гэта не абавязкова траўма. Траўму наносіць грамадства, стигматизируя жанчын і іх жыццёвы выбар. 

Я таксама тут, каб нагадаць вам, што вайна ва Украіне працягваецца. Расейскія ракеты забіваюць людзей кожны дзень, руйнуюць прыроду, экасістэмы і культурную спадчыну маёй краіны, а жаночыя целы найбольш уразлівыя для гвалту падчас вайны. Згвалтаванне выкарыстоўваецца як зброя расійскай арміяй на акупаваных тэрыторыях. Гэта крайняя ступень агрэсіі, якую адчуваюць з-за гендэрнай прыналежнасці. Але гвалт можа быць і ў мірны час-гвалт-гэта забарона і пазбаўленне волі прымаць рашэнні ў дачыненні да ўласнага цела. Гэта адбываецца ў Польшчы, у часы адноснага свету. Рашэнне аб уласным целе і жыццёвым выбары-павінна быць фундаментальным правам для ўсіх і кожнага, незалежна ад іх паходжання ў гэтай краіне. Гэта Правы чалавека. 

Мы стаім тут у агульнай барацьбе за агульныя каштоўнасці. Каштоўнасць-гэта годнасць, каштоўнасць-гэта павага да чалавека, незалежна ад яго паходжання. Каштоўнасць-гэта свабода, у тым ліку свабода выбару, якой я і вы пазбаўленыя ў гэтай краіне. Я не зміруся з гэтым! Мы будзем змагацца да канца! 

Дзякуй вам!